Загальний опис захворювання

Патологія, що лежить в основі захворювання

Хвороба Гоше — це лізосомальна хвороба накопичення, яка спричинена мутацією у гені ферменту β-глюкоцереброзидази (кислої β-глюкозидази). Наразі вже ідентифіковано більше 300 мутантних алелів, що асоційовані з цією хворобою.¹

Хвороба вперше була описана в 1882 році французьким студентом-медиком Філіпом Гоше (Phillipe Gaucher) у молодої жінки, яка мала збільшену селезінку. Він помітив, що у тканині селезінки цієї пацієнтки зустрічаються великі нетипові клітини з накопиченням субстрату всередині.² Більше 50 років потому французська вчена-хімік Генрієтта Агіон (Henriette Aghion) з’ясувала, що цим субстратом, що викликає збільшення селезінки та печінки, є різновід сфінголіпідів — глюкоцереброзид (глюкозилцерамід). І лише у 1965 році Роско Бреді (Roscoe Brady) з колегами довів, що хвороба Гоше спричинена зниженням активності глюкоцереброзидази.

У нормі β-глюкоцереброзидаза розщеплює глікосфінголіпіди (а саме — глюкоцереброзид), що утворюються у результаті метаболізму структурних молекул клітинних мембран, зокрема мембран клітин крові. Однак через генетичну мутацію активність β-глюкоцереброзидази знижується, і глюкоцереброзид починає накопичуватися у лізосомах клітин, переважно в макрофагах. Макрофаги з істотним накопиченням глюкоцереброзиду — клітини Гоше — акумулюються в органах тіла (див. рис. 1). Утворення та скупчення клітин Гоше запускають подальший каскад патофізіологічних явищ, у тому числі призводять до хронічного запалення і виникнення гіперметаболічного стану.³

Хвороба Гоше ― мультисистемне захворювання, що характеризується значною варіабельністю клінічних проявів, ступеня важкості та перебігу. Частковий дефіцит β-глюкоцереброзидази супроводжується розвитком захворювань печінки, селезінки, кісткового мозку і легенів. Значний дефіцит ферменту також супроводжується і неврологічними проявами.⁴