Генетика та епідеміологія

Мукополісахаридоз I типу є захворюванням з аутосомно-рецесивним типом успадкування. Це означає, що ймовірність народження дитини з МПС I типу, коли обидва батьки є носіями дефектного гена α-L-ідуронідази IDUA, становить 25%.

Загальна частота поширеності МПС I типу становить приблизно 1 випадок на 100,000 новонароджених¹. Проте епідеміологічні дані є досить обмеженими. Хоча захворювання зустрічається в усіх географічних регіонах і етнічних групах, частота розвитку хвороби і розподіл за фенотипом варіюють від регіону до регіону^1-5. Найбільша відома частота розвитку недугу – серед етнічної групи ірландських «мандрівників» шельта (пейві), в якій носієм мутації є кожен 10-й, а частота розвитку захворювання становить 1:371⁵.

У зв’язку з аутосомно-рецесивним типом успадкування, захворювання виникає у людини, яка успадковує дві дефектні копії гена IDUA (Рис. 5)⁶.

Кожен з батьків дитини, що має МПС I типу, зазвичай є носієм мутації, яка спричиняє захворювання, в гені IDUA. Це означає, що батьки мають один нормальний ген і один мутантний ген; через це вони не матимуть симптомів, оскільки одна функціональна копія гена дозволяє організму людини продукувати фермент α-L-ідуронідази в достатніх кількостях. Кожна дитина пари, в якій обидва батьки є носіями мутації, яка спричиняє захворювання, в гені IDUA, має 25% імовірність народитися хворою на МПС I типу, 50% імовірність народитися здоровою, але бути носієм мутації, і 25% імовірність народитися здоровою і не бути носієм мутантного варіанту гена. Здоровий брат або сестра (сибс) хворого на МПС І типу має 67% ймовірність бути гетерозиготним носієм мутації і 33% ймовірність бути здоровим та без мутації⁶. У межах однієї сім'ї всі сибси з МПС І типу матимуть один і той самий генотип по гену IDUA, проте навіть у такому випадку можливі значні фенотипові відмінності.