Діагностика та підтверджуючі дослідження
Хвороба Гоше ― це рідкісне захворювання, ознаки та симптоми якого можна сплутати з ознаками і симптомами, що спостерігаються при багатьох інших захворюваннях. Проте, існує ряд аналізів, які дозволяють встановити точний діагноз.
Діагностика хвороби Гоше ґрунтується на результатах ферментного аналізу на активність β-глюкоцереброзидази, молекулярно-генетичного аналізу та наявності у пацієнта інших симптомів захворювання.
Ферментний аналіз
Хвороба Гоше спричинена значним зниженням активності ферменту β-глюкоцереброзидази. Активність ферменту може бути виміряна в зразку, взятому за методом сухої плями крові (dry blood spot (DBS)). Однак «золотим стандартом» діагностики хвороби Гоше є вимірювання активності β-глюкоцереброзидази в лейкоцитах периферичної крові, культивованих фібробластах або клітинах амніотичної рідини.1 Ферментний аналіз сам по собі не дозволяє визначити тип хвороби Гоше.
Зазначимо, що діагностику за методом сухої плями крові безкоштовно надає ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». З питань діагностики зверніться до представника компанії.
Молекулярно-генетична діагностика
Для полегшення встановлення діагнозу і при скринінгу на носійство захворювання може використовуватися ДНК-тест. Хоча багато генетичних мутацій, пов'язаних з хворобою Гоше, наразі вже виявлено, негативний результат не є гарантією відсутності генетичного внеску у розвиток хвороби Гоше. Нині встановлено декілька чітких кореляцій між генотипом і фенотипом, особливо серед євреїв-ашкеназі. У цій групі приблизно 1 з 17 осіб є носієм мутантного гена β-глюкоцереброзидази 1 (GBA1).2 Майже 80-90% випадків мутацій у цій етнічній групі складають дві мутації: N370S і 84GG. Інші дві мутації ― L444P і N370S ― становлять більше половини випадків мутацій, які спостерігаються у пацієнтів неєврейського походження.3
Гістологія
Довгий час класичним методом діагностики хвороби Гоше було виявлення збільшених через масивне накопичення субстрату клітин Гоше в аспіраті кісткового мозку, при біопсії печінки або у видаленій селезінці. Однак були описані також дуже схожі клітини (так звані псевдо-клітини Гоше), які спостерігалися при низці інших захворювань, в тому числі при:
— хронічному мієлоїдному лейкозі
— гострому лімфобластному лейкозі
— лімфомах
— таласемії
— множинній мієломі
— хворобі Ходжкіна3
Біохімічні і молекулярні методи діагностики є більш специфічними і менш інвазивними, тому на даний час проводити стандартне гістологічне дослідження не рекомендується.4
Біохімічні маркери3,4
У плазмі крові пацієнтів з хворобою Гоше, спостерігається підвищення активності ряду ферментів, специфічних для макрофагів, деякі з них можуть слугувати біомаркерами при проведенні стандартного моніторингу. До цих маркерів належать:
— хітотріозидаза
— ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ)
— тартрат-резистентна кисла фосфатаза (ТРКФ)
Крім того, у пацієнтів з хворобою Гоше зазвичай спостерігаються підвищений рівень феритину, дефіцит вітаміну В12 і гіпохолестеринемія. Однак наявність одного чи декількох біомаркерів, згаданих в цьому розділі, не є достатньою або необхідною умовою для встановлення точного діагнозу хвороби Гоше, оскільки вони виявляються і при інших захворюваннях.
1. Machaczka M, Markuszewska-Kuczynska A, Regenthal S, Jurczyszyn A, Gatgzka K, Wahlin BE, Klimkowska M. Clinical utility of different bone marrow examination methods in the diagnosis of adults with sporadic Gaucher disease type 1. Pol Arch Med Wewn. 2014;124(ll):587-92.
2. Kaplan P, Baris H, De Meirleir L, Di Rocco M, El-Beshlawy A, Huemer M, et al. Revised recommendations for the management of Gaucher disease in children. Eur J Pediatr 2013;172:447-58.
3. Grabowski GA, Petsko GA, Kolodny EH. Chapter 146: Gaucher disease. Valle D, Beaudet AL, Vogelstein B, et al, eds. The Online Metabolic and Molecular Bases of Inherited Disease. New York, NY: McGraw Hill; 2013. https://ommbid.mhmedical.com/content.aspx?bookid=2709§ionid=225546056. Last accessed August 20, 2024.
4. Mistry PK, Cappellini M, Lukina E, et al. Consensus Conference: a reappraisal of Gaucher disease - diagnosis and disease management algorithms. Am J Hematol 2011;86(1):110-115.
MAT-UA-2101034
23.08.2024